Спокій духу в стурбованому світі

  Спокій духу – це найбільший скарб, який тільки може мати людина. Чудовою перлиною радості є час, коли ми звільняємось від невдоволення і непевності у житті і починаємо жити у спокої та тиші. Спокій у серці приносить задоволення і бадьорість і є джерелом сили для нас самих та наших близьких. Чи можна знайти такий скарб у світі, в якому так багато суперечок та розпачу, де так багато безладу та нещастя? 

  Великі пошуки розпочались. Багато людей шукають душевного спокою в славі й багатстві, в задоволеннях або у владі, в науці або у подружньому житті. Голови таких людей переповнені світськими знаннями, їхні скрині наповнені багатством, але душі їх залишаються порожніми. Інші намагаються сховатись від реальностей життя через наркотики та пияцтво, але спокій, якого вони шукають, не приходить. Всі пошуки заводять їх у хибне коло розчарування й марноти. Вони так і продовжують жити у тривожному світі, з тривожними думками, самотні і з порожнечею у душі.

  Ключ до вирішення питання про спокій знаходиться у таких рядках: "Ми хотіли б мати внутрішній спокій, але не бажаємо зазирнути в себе". Ми шукаємо його у зовнішніх, реальних речах, і не бажаємо зазирнути у власну душу. Ми боїмось того, що можемо побачити. Нам хочеться звинуватити розбурханий світ у наших тривожних думках, але всі відповіді на наші проблеми знаходяться у наших власних серцях. Саме звідти починається наше зцілення.

  Бог створив людину з живою душею, яка бажає бути у спілкуванні зі своїм Творцем. "Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!" (Пс. 42:2, 3). Тільки живий Бог, живий Христос і живе Слово задовольняють душу. Будь упевнений – ти не будеш мати спокою, доки не будеш у мирі з Богом. 

  Душа прагне до Бога, але грішне єство повстає проти Його волі. Одна наша частина прагне до Бога, інша ж бажає тілесних насолод. Людське серце – це поле постійної битви двох сторін. Ця внутрішня боротьба спричиняє надмірні переживання і перенапруження. Без Бога ми – "як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно і мул викидають" (Іс. 57:20). Спокій не настане доти, доки наше життя, думки, тіло й дух не будуть керовані Тим, Хто створив і розуміє нас. Він не тільки є Господарем світу, а й знає твоє й моє життя від початку й до кінця. Він думав про нас, коли прийшов на цю землю, "щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!" (Луки 1:79). Як Князь Миру, Він запрошує нас до Себе: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" (Матв. 11:28). Коли ми прийдемо до Нього, ми знайдемо полегшення і заспокоєння у свободі, яку Він дасть нам. Наш спокій буде як ріка (Іс. 48:18) – той незбагненний, ясний спокій, що надихає новою силою, що є вище розуміння (Фил. 4:7). Чи ти прийдеш до Господа, "скинувши всі свої тягарі на Нього", щоб почути Його слова: "Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!.. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!" (Ів. 14:27). 

  Бог створив людину і поселив її в чудовому саду, щоб вона насолоджувалась досконалим спокоєм та щастям. Але коли Адам і Єва не послухались Бога, вони відразу відчули провину перед Ним. Якщо до цього вони жадали бути у спілкуванні з Богом, то тепер вони сховались від Нього з сорому. Провина і страх замінили спокій і щастя, які вони мали раніше. Це стало початком неспокою світу і стурбованих думок.

  Біблія говорить, що гріх непокори лежить на нас. "Усі ми блудили, немов ті овечки" (Іс. 53:6). "Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави" (Рим. 3:23). Провина, страх, роздратування, почуття образи, самолюбство та інші прояви ворожості переслідують нас, де б ми не були. Вони спричиняють втому і духовний занепад. Ми повинні бути вдячні тому, що Христос прийшов у світ не для того, щоб "Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся" (Ів. 3:17). "Так Бог полюбив світ" (Ів. 3:16а). Він прийшов, щоб у Ньому ми мали спокій (Ів. 16:33).

  Власне "я" стало коренем першої непокори людини. Воно продовжує бути тією гріховною схильністю, яка викликає у нас відчай і смуток. Зосереджуючись на власних бажаннях і амбіціях, ми стаємо неспокійними і роздратованими. Чим далі ми йдемо шляхом егоїзму, тим швидше зростає наш внутрішній неспокій. Замість того, щоб бачити себе центром існування, ми повинні звернутись до Бога і зробити Його метою свого життя, інакше ми станемо жертвою марних переживань, жалю до себе, страхів та страждань. Якщо нашою метою буде Бог, всі аспекти нашого життя об'єднаються в одне гармонійне ціле. Тільки з Богом у серці ми можемо зберегти мир і спокій.

  Псалмоспівець проголошує: "Моє серце переповнене, о Боже, моє серце переповнене, я співатиму й дам хвалу". У своїй повній довірі Богові він може радіти в тиші думок. Якщо наші серця сповнені Богом, ми маємо внутрішній спокій серед зовнішнього неспокою і турбот. Цілком можливо, що "у всьому нас тиснуть, та потиснені ми; … не впадаємо в розпач" (2 Кор. 4:8). 

  Коли Ісус сказав: "Коли хто хоче йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та іде вслід за Мною" (Матв. 16:24), Він закликав людей зробити важливий крок, який змінює життя. "Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталося нове!" (2 Кор. 5:17). Чи приймеш ти Його заклик: "Прийдіть всі до Мене"? Він обіцяє світло замість темряви, довір'я замість зневіри, радість замість скорботи, спочинок замість втоми, надію замість розчарування і життя замість смерті.

  Якщо ми не живемо у згоді з Богом, нас, так само, як і наших батьків, охоплюють страх і вагання. Коли ми зосереджуємо увагу на непевностях життя, на мінливому, на занепадаючому світі, порушуються наші безпека і довір'я. Порушується наш спокій.

  Віра і довір'я є протияддям від страху і неспокою. Який чудовий спокій приходить від віри у Єдиного Бога, Який є від віку до віку! Яке це щастя – мати постійного Друга, любов Якого ніколи не згасне! Цей Друг завжди думає про нас, завжди піклується про нас. То чого ж нам журитись і боятись? Навчіться робити так, як записано в 1 Петра 5:7: "Покладіть на Нього всю свою журбу, бо Він опікується Вами!" Спокій приходить тоді, коли закінчується боротьба. То чому ж не довірити своє життя Господу? Пам'ятай: якщо ти маєш довіру, ти не тривожишся; якщо ти тривожишся, то не маєш довіри. "Думку, оперту та Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає!" (Іс. 26:3).

  Образа є отрутою, що забирає спокій наших думок. Вона веде до розчарування і безнадійного збентеження. Важко пробачити тих, хто нас образив, але ми повинні це зробити, якщо хочемо отримати прощення. "А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших" (Матв. 6:15). Якщо ви бажаєте отримати прощення і внутрішній спокій, видаліть із своїх думок всі обурення і незадоволення і наповніть їх любов'ю та милосердям.

  Можливо, ви відчуваєте тягар минулих гріхів, що тиснуть на вас, і вам здається, що це більше, ніж ви можете витримати. Якщо це так, то ви даремно страждаєте. "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої" (1 Ів. 1:9). Тоді ви будете мати спокій з Богом через нашого Господа Ісуса Христа (Рим. 5:1). Цар Давид згрішив і терпів страждання за провину, але визнав свій гріх і отримав прощення. Він дозволив Великому Лікарю зцілити його через покаяння, визнання гріхів і прощення. У 23-ому Псалмі він висловлює свою довіру Богові і чудово описує спокій, який він відчув. Він свідчить, який мир і єдність з Богом можуть мати ті, хто знаходиться у життєвоважливому спілкуванні з Пастирем.

1. "Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду". Цей добрий Пастир дав Давидові спокій, який повністю задовольнив його. Так само Господь задовольнить і всі наші потреби, якщо ми над усе будемо шукати Царства Божого.
2. Він заспокоює нас у цьому розтривоженому світі. Своєю незмінною любов'ю Він веде нас до спокою і миру.
3. Тут Давид згадує часи, коли його думки були стривожені гріхом. Добрий Пастир простив його і відновив його радість і спокій.
4. Хоча життєві шторми намагаються зламати нас і проблеми нависають над нами, ми не боїмось зла, тому що з нами Бог – Той, Хто звільнив, захищає і підтримує нас. 
5. Чудовий Пастир сповнює нас Своєю добротою навіть у присутності ворогів наших!
6. Як добре захищені вівці на Його пасовиську!

    

  А ти знаєш цього Пастиря? Чи ти віруєш і маєш довіру до Нього? Пророк Ісая каже нам, що цей добрий, милосердний Пастир "позбирає ягнята Своїми руками і буде нести їх при Своїх грудях". Чи ти готовий позбутись непевності і заспокоїтись у вічних руках Господа? Чи ти готовий принести до Нього свої минулі провини, свої теперішні спокуси, свій страх перед майбутнім і віддати себе Йому? Це твій вибір і ти маєш можливість зробити його.

  Коли ти прийдеш до Ісуса, відкривши Йому своє серце, пошуки душевного спокою скінчаться. Він дасть тобі спокій і мир через віру в Нього. Тоді ти зможеш сказати разом з поетом:

    Я маю спокій там, де спокою немає,
    Я маю тишу, де злий вітер дме.
    Це там, де, я напевно знаю,
    Моя дорога з Господом іде.
     (Ральф Спалдінг Кушман)

  Ви матимете спокій у тривожному світі!
  Відчиніть двері ваших сердець для Ісуса зараз, і одного дня Він відчинить для вас двері Царства Небесного, де царює цілковитий спокій.

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати